І раптом наприкінці 30-х років, перебуваючи на вершині слави, у розквіті сил і творчої енергії, Шанель несподівано закрила свої бутики і віддалилася до Швейцарії, Причини цього несподіваного вчинку називалися різні: і розчарування у своєму ремеслі, і виснажлива десятирічна конкуренція з іншою відомою модельєршою, Ельзою Чіапареллі, і звичайно ж насувається Друга світова війна. Так чи інакше, наступні кілька років добровільного ув'язнення стали самою сумною главою життя великої кутюр'є. І без того непросту ситуацію надзвичайно ускладнив любовний зв'язок Коко з високопоставленим німецьким офіцером Вальтером Шелленбергом, помічником командувача "СС" Генріха Гіммлера.
У післявоєнні роки у Коко з'явився небезпечний конкурент - Крістіан Діор, який зробив жінок схожими на квіти, одягнувши їх у кринолін, затягнувши їм талію і напустивши численні складки на стегна. Шанель сміялася над цим і казала "Гіпержіночний": "Чоловік, який не мав жодної жінки за все своє життя, прагне одягти їх так, як якби сам був жінкою".
Мадемуазель Коко взагалі була ревнива і скупа. Вона завжди носила на шиї ножиці, прив'язані на тасьмі. Був випадок, коли Шанель, побачивши костюм від Живанши на одній зі своїх манекенниць, підійшла і миттєво розпорола його, сказавши, що тепер костюм виглядає краще.
У 1954 році у віці 70 років вона з тріумфом повернулася у світ моди. "Я більше не могла бачити те, що зробили з паризьким кутюром такі дизайнери, як Діор або Балмен" - так пояснила вона своє повернення.